Блиск і вбогість вінницького хабарника-податківця Мазура

Якого напрочуд легко допустили до управління обласним фінансами

Передвиборча кампанія до місцевих органів влади спонукає затятих любителів чиновницького портфеля робити безліч самопіарних трюків і голосних обіцянок. Особливо якщо такий портфель став рятівним засобом від покарання за відмивання коштів, зловживання та незаконне збагачення за рахунок державних ресурсів. Цим вправно і не перший рік займається нинішній голова постійної комісії з питань бюджету Вінницької обласної ради Геннадій Мазур. Його біографія – це суцільний ряд крадіжок, хабарництва і обману. При чому пристрасть до оборудок у депутата Мазура проявилася ще на початковому етапі його дорослого життя.

Як згадують односельці, а Геннадій Мазур народився і виріс в с. Гордіївка Тростянецького району. Після уманського інституту «молодого і перспективного» спеціаліста згодом вигнали із рідного села і колгоспу за постійні крадіжки городини, яку він не гребував продавати своїм землякам. Тож нинішнього голову бюджетної комісії в селі знають не як Геннадія Федоровича, а як «Гену-Помідора». Це прізвисько закріпилося за Мазуром на довгі роки і жодні хвалебні оди в місцевій приватній газеті «Тростянецькі вісті» не зітруть зневажливу кличку. Вона приклеїлась до нього за життєве правило дурити всіх і вся, надмірну пихатість та зневажливе ставлення до людей.

Непереборна жага до дармових грошей рухала Мазуром. Тут він не гребував нічим: мусив підлаштовуватися, плазувати перед вищестоящим керівництвом, прогинатися, принижувати інших, накопичувати злобливість і…набивати власні кишені чужими грішми. Бо звідки у дружини податківця Мазура взявся прибутковий бізнес у вигляді мережі аптек? Яким таким чином нинішня «бізнесменша» могла домогтися монопольного права на оренду ласого шматка в приміщенні Тростянецької районної лікарні аби одноособово та цілодобово торгувати там медичними препаратами? Маємо інформацію, що незаконність оборудки з лікарняним майном перебуває у провадженні компетентних органів.

Але вернімося до податкового досвіду службових зловживань нинішнього управителя обласними фінансами Геннадія Мазура. Саме посади у податкових органах стали періодом накопичення злочинного капіталу сім’єю Мазурів. Працюючи в податковій інспекції Тростянецького району в 90-х роках Геннадій Мазур «створив економічне підґрунтя з несплатою ним контрольованих податків до бюджету». Якщо людською мовою, то Мазур вимагав хабарі з підприємців. Якщо ті були поступливими – закривав очі на ухилення від податків. Якщо ж підприємці відмовлявся платити мзду знахабнілому податківці Мазуру – отримували надумані кримінальні справи за участі «маски-шоу» з наручниками та закриттям в КПЗ до «з’ясування обставин».

«Набивши» руку на отриманні хабарів на Вінниччині, Мазур спробував щастя на посаді головного податківця в Івано-Франківській області. Така посада в 2002 році коштувала вже досвідченому «схемщику» кругленьку суму, але він за ціною не постояв. Правда, недовго в цьому статусі розкошував. Природня жабідність не дала йому відчути усю суть посади: тут потрібно було ділитися по вертикалі. Тож менше ніж за рік після корупційного скандалу Мазур змушений був піти з посади. Зараз ці справи вже забуті, чи притримані до «кращих часів», але свого часу івано-франківська преса гула про податківця не один тиждень.

Але найгучніше ім’я Мазура прозвучало в лютому 2013 року в зв’язку із золотими оборудками. Тоді прес-група Вінницького обласного управління СБУ офіційно проінформувала що «СБУ викрила міжрегіональну «тіньову» схему реалізації ювелірних виробів з наступною легалізацією доходів та ухиленням від сплати податків». Суть золотої оборудки була такою: із Туреччини була ввезена партія контрабандного низькопробного золота. Ладижинський ювелір Микола Гонта, який нині є номінальним керівником фінансової піраміди B2B jewelry, клеймував ювелірні вироби із турецького золота як високоякісні, продавав ці прикраси оптовим покупцям та реалізовував в мережі ювелірних магазинів.

А до чого тут податківець Мазур, запитаєте ви? А ось до чого. По-перше, ювеліри працювали на орендованих площах, які належали дружині податківця, по-друге, на його дружину було зареєстровано підприємство «Подільська ювелірна компанія», яке і володіло промисловим обладнанням. А по-третє, під час обшуків саме у Геннадія Мазура був знайдений «золотий» щоденник, де вівся облік операцій із дорогоцінними металами, а також фінансові розрахунки за кілька років. Мазур тоді вигадав, що його обмовили, що в такий спосіб недоброзичливці прагнуть посунути його з посади заступника голови Вінницької обласної податкової. Можливо, так воно й було, але ще тоді говорили, що саме турецькі постачальники помстилися податківцеві, бо той, ніби то мав намір з ними не розрахуватися. Саме тому за справу взялося обласне управління СБУ, а не інша правоохоронна структура. Що стосується розслідування та речових доказів, то все потрапило до Генеральної прокуратури, де тихо і неспішно забулося, затерлося, чи очікує подальшого розслідування в потрібний час.

Після вінницького скандалу влітку 2013 року Геннадій Мазур перебрався до Києва. Поки втрясалась ситуація з процесуальними діями в кримінальній справі Геннадій Федорович не гаючи часу написав заяву про звільнення з переведенням на іншу роботу. Так він опинився в помічниках народного депутата-регіонала позаминулого скликання, а згодом став помічником нардепа вже минулого скликання.

Тож як грім серед ясного неба стала звістка про те, що депутати Вінницької обласної Ради на голову постійної комісії отримали кандидатуру Мазура. Всі, хто в 2015 році «порішали» його кандидатуру, не один раз про це пошкодували. Бо новоспечений «казначей» настільки швидко увійшов в роль обласного розпорядника коштів, що дуже швидко підім’яв під потреби свого іміджу грошові потоки.

Все у стилі звичайних схем. Спочатку на пленарних засіданнях Мазур робить промову про якусь проблему місцевого масштабу, виносить її на загал. Підключає до розголосу як мінімум підконтрольного тростянецького редактора (на чому тримається цей контроль – читайте у наступних матеріалах) та обласну редакторку, яка плюється на вулиці. Потім проводить засідання комісії з питань бюджету. Шляхом кулуарних домовленостей визначається пріоритетне спрямування коштів. Кошти виділяються і це дає підстави Мазуру твердити, що він «відремонтував», «відкрив», «вручив». Ніхто не з’ясовує реальну ціну питання і осілі кошти в кишені відомого схемщика Геннадія Мазура.

Податковий досвід Мазура помножений на розпил обласних фінансів — став відкупним від переслідування за шахрайство, аптечним бізнесом у дружини, кафе-ресторанами, магазинами, нерухомістю в Тростянці, Вінниці, Києві та мільйонними задекларованим готівковими коштами. От тільки в декларації не вказується інше надбання — вкорінена репутація Мазура як пройдисвіта й хабарника.

Автор материала: Олег Бойко

Источник: Antikor.com.ua

Источник: HPiB.life

Share

You may also like...